Головна » Файли » Мої файли |
07.11.2013, 21:07 | |
Обдарованість - це системне, що розвивається протягомжиття якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих, неабияких результатів в одному або декількох видах діяльності порівняно з іншими людьми. Обдарована дитина - це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому чи іншому виді діяльності. На сьогоднішній день більшість психологів визнає, що рівень, якісне своєрідність і характер розвитку обдарованості - це завжди результат складної взаємодії спадковості (природних задатків) і соціокультурного середовища, опосередкованого діяльністю дитини (ігрової, навчальної, трудової).При цьому особливе значення мають власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, що лежать в основі формування та реалізації індивідуального обдарування. Обдарованість в дитячому віці можна розглядати в якості потенціалу психічного розвитку по відношенню до подальших етапах життєвого шляху особистості. Однак при цьому слід враховувати специфіку обдарованості в дитячому віці (на відміну від обдарованості дорослої людини): Дитяча обдарованість часто виступає як прояв закономірностей вікового розвитку. Кожен дитячий вік має свої передумови розвитку здібностей. Наприклад, дошкільнята характеризуються особливою схильністю до засвоєння мов, високим рівнем допитливості, надзвичайної яскравістю фантазії; для старшого підліткового вікухарактерними є різні форми поетичного і літературної творчості і т.п. Високий відносна вага вікового фактора в ознаках обдарованості іноді створює видимість обдарованості (тобто «маску» обдарованості, під якою - звичайна дитина) у вигляді прискореного розвитку певних психічних функцій, спеціалізації інтересів і т.п. Прояви дитячої обдарованості часто важко відрізнити від навченості (або ширше - ступеня соціалізації), що є результатом більш сприятливих умов життя даної дитини. Ясно, що при рівних здібностях дитина з родини з високим соціально-економічним статусом (у тих випадках, коли сім'я докладає зусилля щодо його розвитку) буде показувати більш високі досягнення у певних видах діяльності в порівнянні з дитиною, для якого не були створені аналогічні умови. Ознаки обдарованості Ознаки обдарованості проявляються в реальній діяльності дитини і можуть бути виявлені на рівні спостереження за характером його дій. Ознаки явної (виявленої) обдарованості зафіксовані в її визначенні і пов'язані з високим рівнем виконання діяльності. Разом з тим про обдарованість дитини слід судити в єдності категорій «можу» і «хочу», тому ознаки обдарованості охоплюють два аспекти поведінки обдарованої дитини: інструментальний і мотиваційний. Інструментальний характеризує способи його діяльності, а мотиваційний - ставлення дитини до тієї чи іншій стороні дійсності, а також до своєї діяльності. Інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини може бути описаний наступними ознаками: Наявність специфічних стратегій діяльності. Способи діяльності обдарованої дитини забезпечують її особливу, якісно своєрідну продуктивність. При цьому виділяються три основних рівня успішності діяльності, з кожним з яких пов'язана своя специфічна стратегія її здійснення: швидке освоєння діяльності і висока успішність її виконання; використання і винахід нових способів діяльності в умовах пошуку рішення в заданій ситуації; висунення нових цілей діяльності за рахунок більш глибокого оволодіння предметом, що призводить до новому баченню ситуації і пояснює появу несподіваних на перший погляд ідей і рішень. Для поведінки обдарованої дитини характерний головним чином третій рівень успішності - новаторство як вихід за межі вимог виконуваної діяльності, що дозволяє йому відкривати нові прийоми та закономірності. Крім того, знання обдарованої дитини (як, втім, і обдарованого дорослого) відрізняються підвищеною «клейкістю» (дитина відразу схоплює і засвоює відповідну його інтелектуальної спрямованості інформацію), високою питомою вагою процедурних знань (знань про способи дії та умови їх використання), великим обсягом метакогнітівних (керуючих, які організовують) знань, особливою роллю метафор як способу обробки інформації і т.д. Види обдарованості Систематизація видів обдарованості визначається критерієм, покладеним в основу класифікації. У обдарованості можна виділити як якісний, так і кількісний аспекти. Якісні характеристики обдарованості висловлюють специфіку психічних можливостей людини та особливості їх прояву в тих чи інших видах діяльності. Кількісні характеристики обдарованості дозволяють описати ступінь їх вираженості. Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати наступні:
За критерієм «ступінь сформованості обдарованості» можна диференціювати:
За критерієм «форма прояву» можна говорити про:
За критерієм «широта проявів у різних видах діяльності» можна виділити:
За критерієм «особливості вікового розвитку» можна диференціювати:
Прикладом ранньої обдарованості є діти, які отримали назву «вундеркінди». Вундеркінд (буквально «чудова дитина») - це дитина, як правило, дошкільного або молодшого шкільного віку з надзвичайними, блискучими успіхами в якому-небудь певному виді діяльності - математиці, поезії, музиці, малюванні, танці, співі і т.д. Особливе місце серед таких дітей займають інтелектуальні вундеркінди. Це не по роках розвинені діти, чиї можливості виявляється у вкрай високому випереджальному темпі розвитку розумових здібностей. Для ниххарактерно надзвичайно раннє, з 2-3 років, освоєння читання, письма і рахунку; оволодіння програмою трирічного навчання до кінця першого класу; вибір складної діяльності за власним бажанням (п'ятирічнийхлопчик пише «книгу» про птахів з власноруч виготовленими ілюстраціями, другий хлопчик в цьому ж віці складає власну енциклопедію з історії і т.п.). Їх відрізняє надзвичайно високий розвиток окремих пізнавальнихздібностей (блискуча пам'ять, незвичайна сила абстрактного мислення і т.п.). Отже, будь-який індивідуальний випадок дитячої обдарованості може бути оцінений з точки зору всіх перерахованих вище критеріїв класифікації видів обдарованості. Обдарованість виявляється, таким чином, багатовимірним за своїм характером явищем. Для фахівця-практика це можливість і разом з тим необхідність більш широкого погляду на своєрідність обдарованості конкретної дитини .. Роль сім'ї Розвитку обдарованості таких дітей сприяють високі пізнавальні інтереси самих батьків, які, як правило, не тільки зайняті у сфері інтелектуальних професій, але й мають різного роду інтелектуальні «хобі». У спілкуванні з дитиною вони завжди виходять за коло побутових проблем, в їх спілкуванні дуже рано представлена так звана спільна пізнавальна діяльність - загальні ігри, спільна робота на комп'ютері, обговорення складних завдань і проблем. Часто батьків з дітьми об'єднують спільні пізнавальні інтереси, на основі яких між ними виникають стійкі дружні відносини. Ставлення до шкільного навчання у батьків цих дітей ніколи не приймає самодостатнього характеру. Змістовна сторона розвитку дитини для них завжди більш пріоритетна, ніж позначки самі по собі. У цих сім'ях між батьками і дітьми відзначається значно менша дистанція, сам факт скорочення якої може носити не тільки явно позитивні, але часом і негативні риси. Взаємини з однолітками та педагогами У цілому ця група обдарованих дітей характеризується високою, в порівнянні з однолітками, адаптацієюдо шкільного навчання і відповідно колективу товаришів по навчанню. Однолітки ставляться до обдарованих дітей в основному з великою повагою. Завдяки більш високій здатності до навчання і творчому ставленню допроцесу навчання, у тому числі соціальним та побутовим навичкам, фізичній силі, багато обдаровані дітикористуються високою популярністю у колективі однолітків. У тих школах, де навчання є цінністю, такі діти стають лідерами, «зірками» класу. Щоправда, і в цих дітей можуть виникати проблеми в тому випадку, якщо не враховуються їх підвищені можливості: коли навчання стає дуже легким. Дуже важливо створити для цих дітей оптимальні за труднощі умови для розвитку їх обдарованості. По-перше, обдарований учень повинен мати реальну можливість не тільки знайомитися з різними точками зору з його цікавлять (у тому числі і суперечать один одному), а й за бажання вступати у взаємодію з іншими фахівцями (вчителями, консультантами тощо ). По-друге, оскільки позиція обдарованої дитини при цьому може бути дуже активною, йому повинна бути надана можливість її реалізації. Тому вчитель повинен бути готовий до того, що його учень може заперечувати чужі точки зору (у тому числі й досить авторитетні), відстоювати свою думку, обгрунтовувати власну точку зору і т.п. Розвиток особистості цих дітей рідко викликає значну тривогу в педагогів та їхніх батьків. Іноді в них виражені, як вже зазначалося вище, амбіції і критичність по відношенню до вчителів і однолітків. У рідкісних випадках конфлікт з педагогом (найчастіше недостатньо професійним) все-таки виникає, приймаючи форму відкритого протистояння, однак при спокійному і шанобливе ставлення до учня цей конфлікт можна порівняно легко погасити. | |
Переглядів: 1515 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |