Тема «дитина і комп’ютер» вже давно стала причиною численних «релігійних воєн». Міфи про «шкідливі флюїди та промені» змінюються бувальщинами про невротичні стани і тунельний синдром у дванадцятилітніх підлітків. «Стурбована» громадськість в особі «відомих дитячих психологів» та невідомих громадських організацій час від часу жене наступну хвилю істерики з приводу того, «куди ми котимось». «Безтурботна» громадськість продовжує мовчки котитись у прірву комп’ютеризації сама і тягнути за собою своїх нащадків. Чимало батьків, хоч і не в захопленні від червоних очей та нічних посиденьок своїх чад, вірить, що з тріади «комп’ютер-телевізор-підворітня» перший елемент є все-таки найменшим злом. Проте коммп'ютери є тільки інструментами, результат використання яких залежить виключно від їх власників. Володіння ІТ, навіть з відносно юного віку, є очевидною конкурентною перевагою у сфері саморозвитку. А зважаючи на те, що в майбутньому техніка розвиватиметься й ускладнюватиметься, раннє ознайомлення і розуміння принципів її роботи стає ще й очевидною перевагою на ринку праці .